Всё таки на очевидные факты, такие как строительство у воды, украинская фемида начала реагировать.
Тех, кто «подсуетился» и получил участки, а потом через суд решил их узаконить — решение высшего админсуда, лишает мечты поживиться на общенародной собственности.
«на час винесення спірного рішення Херсонською міською радою, проект землеустрою щодо встановлення меж прибережно-захисної смуги був відсутній та рішень про її встановлення не приймалося.
Разом з тим, відсутність проекту землеустрою не може бут підставою для передачі у власність земель прибережних захисних смуг, розмір яких чітко зазначений в статті 88 Водного кодексу України та не залежить фактично від категорії земель.
Крім того, бездіяльність органів влади з приводу не переведення певних земель в ту чи іншу категорію не може слугувати підставою для порушення режиму використання земельних ділянок.»
Справочно, статья 88 Водного кодекса Украины:
Стаття 88. Прибережні захисні смуги
З метою охорони поверхневих водних об’єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.
Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:
для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів — 25 метрів;
для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів — 50 метрів;
для великих річок, водосховищ на них та озер — 100 метрів.
Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.
Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту.
Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.
У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.
Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.
Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом.
Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.
У межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється пляжна зона, ширина якої визначається залежно від ландшафтно-формуючої діяльності моря, але не менше 100 метрів від урізу води, що включає:
території, розташовані між лінією максимального відпливу та лінією максимального напливу хвиль, зареєстрованих під час найсильніших штормів, а також територію берега, яка періодично затоплюється хвилями;
прибережні території — складені піском, гравієм, камінням, ракушняком, осадовими породами, що сформувалися в результаті діяльності моря, інших природних чи антропогенних факторів;
скелі, інші гірські утворення.
Пляжна зона не встановлюється у межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів на земельних ділянках, віднесених до земель морського транспорту, а також на земельних ділянках, на яких розташовані військові та інші оборонні об’єкти, рибогосподарські підприємства.
Користування пляжною зоною у межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів здійснюється з дотриманням вимог щодо охорони морського середовища, прибережної захисної смуги від забруднення та засмічення і вимог санітарного законодавства.
До узбережжя морів, морських заток і лиманів у межах пляжної зони забезпечується безперешкодний і безоплатний доступ громадян для загального водокористування, крім земельних ділянок, на яких розташовані гідротехнічні, гідрометричні та лінійні споруди, санаторії та інші лікувально-оздоровчі заклади, дитячі оздоровчі табори.
У разі надання права користування пляжною зоною користувачі зобов’язані забезпечити безперешкодний та безоплатний прохід вздовж берега моря, морської затоки чи лиману.
У межах населених пунктів місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування виділяються та облаштовуються пляжні зони для безперешкодного та безоплатного користування.
На островах встановлюється режим обмеженої господарської діяльності, передбачений для прибережних захисних смуг.
Режим використання об’єктів і територій природно-заповідного фонду, розташованих у межах прибережної смуги морів та навколо морських заток і лиманів, регулюється Законом України «Про природно-заповідний фонд України».
Полное решение суда:
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
«12» червня 2014 р. м. Київ К/800/13164/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Калашнікової О.В. Васильченко Н.В. Леонтович К.Г. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Заступника Дніпровського екологічного прокурора на постанову Суворовського районного суду м. Херсона від 15 серпня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2013 року у справі за позовом Херсонського міжрайонного екологічного прокурора до Херсонської міської ради про скасування рішення,-
в с т а н о в и л а:
Херсонський міжрайонний екологічний прокурор звернувся в суд з позовом до Херсонської міської ради про визнання протиправним та скасування пунктів 13-25 додатка до рішення Херсонської міської ради №471 від 25 листопада 2011 року в частині затвердження проекту землеустрою та технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд за списком згідно додатку із земель, які перебували в оренді ТОВ «Фірма Тайрос», згідно договорів оренди від 22 липня 2008 року та від 02 липня 2008 року.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до статей 59, 61, 62 Земельного кодексу України та статей 85, 88 Водного кодексу України, спірні земельні ділянки, що розташовані у прибережній захисній смузі р. Дніпро по АДРЕСА_1, а саме ділянки згідно пунктів 13-25 списку, є територію віднесеною до прибережної захисної смуги, а відтак не можуть передаватись у власність.
Постановою Суворовського районного суду м. Херсона від 15 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2013 року, у задоволенні позовних вимог відмолено.
Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, Заступник Дніпровського екологічного прокурора звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та задовольнити позов.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, громадяни ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 звернулись з заявами до Херсонської міської ради про надання дозволу на розробку проектів землеустрою та технічної документації, щодо відведення у власність та в оренду земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд.
26 серпня 2011 року Херсонською міською радою було прийняте рішення № 328 щодо надання вказаним громадянам згоди на розробку проектів землеустрою та технічної документації із землеустрою.
Рішенням Херсонської міської ради №471 від 25 листопада 2011 року було затверджено проекти землеустрою та технічна документація із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки для будівництва і обслуговування житлових будинків, які розташовано за адресою: АДРЕСА_1.
05 січня 2012 року Херсонським міжрайонним екологічним прокурором внесено протест на зазначене рішення Херсонської міської ради №471 від 25 листопада 2011 року, який рішенням Херсонської міської ради від 24 лютого 2012 року № 561 відхилено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що дії відповідача щодо прийняття оскаржуваного рішення не суперечать нормам чинного законодавства, оскільки на час прийняття рішення був відсутній проект землеустрою із встановлення меж захисних смуг, а самі землі не відносяться до водного фонду.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 12 Земельного Кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до статті 58 Земельного Кодексу України, до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об’єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів. Для створення сприятливого режиму водних об’єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.
Статтею 60 Земельного Кодексу України визначено, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об’єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.
Відповідно до статті 88 Водного кодексу України з метою охорони поверхневих водних об’єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.
Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів — 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів — 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер — 100 метрів.
Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.
Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту.
Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.
У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.
Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.
Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно із зонуванням Генерального плану м. Херсона, територія, на якій розташовані спірні земельні ділянки, знаходиться в межах зони садибно-житлової забудови та зони «Інші землі» та відноситься до категорії земель — землі житлової та громадської забудови.
Крім того, як зазначено представником відповідача та не спростовувалося позивачем, на час винесення спірного рішення Херсонською міською радою, проект землеустрою щодо встановлення меж прибережно-захисної смуги був відсутній та рішень про її встановлення не приймалося.
Разом з тим, відсутність проекту землеустрою не може бут підставою для передачі у власність земель прибережних захисних смуг, розмір яких чітко зазначений в статті 88 Водного кодексу України та не залежить фактично від категорії земель.
Крім того, бездіяльність органів влади з приводу не переведення певних земель в ту чи іншу категорію не може слугувати підставою для порушення режиму використання земельних ділянок.
Суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення, не з’ясували чи перебувають спірні земельні ділянки в межах захисних смуг, розмір яких визначений в статті 88 Водного кодексу України, а відтак це питання підлягає дослідженню при новому розгляді справи.
За правилами частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Заступника Дніпровського екологічного прокурора задовольнити частково.
Постанову Суворовського районного суду м. Херсона від 15 серпня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2013 року скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.
Судді:
