Не бойся первой ошибки,
избегай второй.
Людоньки, 2 гектрара чи 3 гектара землі — хіба в тому щастя ?
Що ви будетп ррбити з тією землею якщо в країні безлад і не працює Конституція ?
Зрозуміти треба що Вас просто змусять продати за копійки ті 2 чи 3 гектара.
Фактически, не исполнена статья Конституции Украины 1996 года, которая предусматривает РАВНЫЕ ПРАВА. Место жительства (в селе) — оказалось решающим при получении гектаров земли. Никто не оспаривает в судах такую ситуацию.
Городские жители получили «фантики» на заводы и фабрики, а на землю НИЧЕГО НЕ ПОЛУЧИЛИ.
Хотя жители села, учавствоали в приватизации заводов и фабрик.
Где справедливость?
Статья 24 Конституции Украины (1996).
Граждане имеют равные конституционные права и свободы и равны перед законом.
Не может быть привилегий или ограничений по признакам расы, цвета кожи, политических, религиозных и иных убеждений, пола, этнического и социального происхождения, имущественного положения, места жительства, по языковым или иным признакам.
Что нам говорит действующая на то время Конституция (в Израиле вся земля в государственной собственности):
Конституція (Основний Закон) України
20 квітня 1978 року
Зі змінами і доповненнями
Стаття 11. Державна власність — спільне надбання всього радянського народу, основна форма соціалістичної власності.
У виключній власності держави є: земля, її надра, води, ліси.
Державі належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв’язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави.
Стаття 12. Власністю колгоспів та інших кооперативних організацій, їх об’єднань є засоби виробництва та інше майно, необхідне їм для здійснення статутних завдань.
Земля, яку займають колгоспи, закріплюється за ними в безплатне і безстрокове користування.
Держава сприяє розвиткові колгоспно-кооперативної власності та її зближенню з державою.
Колгоспи, як і інші землекористувачі, повинні ефективно використовувати землю, бережно ставитися до неї, підвищувати її родючість.
Стаття 13. Основу особистої власності громадян України становлять трудові доходи. В особистій власності можуть бути предмети вжитку, особистого споживання, комфорту і підсобного домашнього господарства, жилий будинок і трудові заощадження.
Особиста власність громадян і право її спадкоємства охороняються державою.
У користуванні громадян можуть бути ділянки землі, які надаються в установленому законом порядку для ведення підсобного господарства (включаючи тримання худоби і птиці), садівництва та городництва, а також для індивідуального житлового будівництва.
Громадяни зобов’язані раціонально використовувати надані їм земельні ділянки. Держава і колгоспи сприяють громадянам у веденні підсобного господарства.
Майно, що є в особистій власності або в користуванні громадян, не повинно служити для одержання нетрудових доходів, використовуватись на шкоду інтересам суспільства.
Только ЗАКОНОМ можно регулировать такие отношения, и то конституционным.
А не Указами.
У К А З
ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
Про порядок паювання земель, переданих у
колективну власність сільськогосподарським
підприємствам і організаціям
З метою забезпечення реалізації невідкладних заходів щодо
прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського
виробництва та відповідно до частини другої статті 25
Конституційного Договору між Президентом України та Верховною
Радою України «Про основні засади організації та функціонування
державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до
прийняття нової Конституції України» ( 1к/95-ВР )
п о с т а н о в л я ю:
1. Установити, що паюванню підлягають сільськогосподарські
угіддя, передані у колективну власність колективним
сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським
кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у
тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних
сільськогосподарських підприємств.
Паювання земель радгоспів та інших державних
сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення
їх на колективні сільськогосподарські підприємства.
Паювання земель передбачає визначення розміру земельної
частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена
колективного сільськогосподарського підприємства,
сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського
акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі
(на місцевості).
2. Право на земельну частку (пай) мають члени колективного
сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського
кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в
тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються
членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства,
відповідно до списку, що додається до державного акта на право
колективної власності на землю.
При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових
гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства,
кооперативу, товариства є рівними.
3. Вартість земельної частки (паю) для кожного підприємства,
кооперативу, товариства визначається виходячи з грошової оцінки
переданих у колективну власність сільськогосподарських угідь, що
обчислюється за методикою грошової оцінки земель, затвердженою
Кабінетом Міністрів України, та кількості осіб, які мають право на
земельну частку (пай).
Розміри земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах
визначаються виходячи з вартості земельної частки (паю) та
середньої грошової оцінки одного гектара сільськогосподарських
угідь для даного підприємства, кооперативу, товариства.
4. Розміри земельної частки (паю) обчислюються комісіями,
утвореними у підприємствах, кооперативах, товариствах з числа їх
працівників. Рішення щодо затвердження обчислених цими комісіями
розмірів земельної частки (паю) по кожному підприємству,
кооперативу, товариству окремо приймається районною державною
адміністрацією.
5. Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку
(пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться
відповідною районною державною адміністрацією.
6. У разі виходу власника земельної частки (паю) з
колективного сільськогосподарського підприємства,
сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського
акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення
земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається
державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку.
Після видачі громадянинові державного акта на право приватної
власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну
частку (пай) повертається до районної державної адміністрації.
7. Установити, що створюваний під час передачі земель у
колективну власність резервний фонд використовується для передачі
у приватну власність або надання у користування земельних ділянок
переважно громадянам, зайнятим у соціальній сфері на селі, а також
іншим особам, яких приймають у члени сільськогосподарських
підприємств або які переселяються у сільську місцевість для
постійного проживання.
8. Кабінету Міністрів України:
затвердити у місячний строк форму сертифіката на право на
земельну частку (пай) і зразок Книги реєстрації сертифікатів;
організувати виготовлення сертифікатів у необхідній
кількості.
Президент України Л.КУЧМА
м.Київ, 8 серпня 1995 року
N 720/95
Дополнительно селянам приняли закон «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі», 1996
В этом ответе юриста, хорошо затронута «правовая база» земельных паёв.
Право на земельний (майновий) пай: як його відстояти
Працювала в колгоспі 29 років, в 1991 році виїхала у Вінницю до сина, там і проживаю в даний час. Коли видавали земельний пай, мені відмовили.
Чи маю я право на земельний пай і що повинна зробити? Я пенсіонерка, не працюю.
Відповідь юриста:
Читачкою не зазначено, хто і коли їй відмовив у видачі земельного паю, інші обставини відмови, в якому році відбулася приватизація землі, організаційно-правова форма правонаступника колгоспу тощо. Все це суттєво ускладнює завдання по наданню відповіді на запитання. Надання відповіді ускладнюється ще й тим, що наше земельне законодавство протягом останнього часу зазнавало неодноразових змін.
Відповідно до пункту 1 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 720/95 (далі — Указ) паюванню підлягали сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств мало здійснюватися після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.
Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю (пункт 2 Указу).
Відповідно до пункту 5 Указу видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація здійснюються відповідною районною державною адміністрацією. Отже, право власності на земельну частку (пай) виникає з моменту передачі державного акта на право колективної власності на землю конкретному колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарську акціонерному товариству, членом якого є особа, яка претендує на пай, в тому числі і пенсіонер, що раніше працював у цьому сільськогосподарському підприємстві.
Відповідно до частини 2 пункту 8 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівники державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров’я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання Земельним кодексом України чинності не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію. В сільськогосподарських акціонерних товариствах право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві, а також пенсіонери з їх числа.
Згідно зі статтею 25 Земельного кодексу України, при приватизації земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій земельні ділянки передаються їх працівникам, а також пенсіонерам з числа працівників, з визначенням кожному з них земельної частки (паю) за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, і кожна з цих осіб має гарантоване право одержати безоплатно свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).
Відповідно до статті 5 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» від 14.02.1992 2114-XII, членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до колективу підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів. Якщо читачка вступила до підприємства — правонаступника колгоспу, тобто стала його членом, то відмова їй у виділенні земельного паю є незаконною.
У випадку невступу читачки до новоствореного колективного сільськогосподарського підприємства (кооперативу, акціонерного товариства) вона, як пенсіонер з числа працівників колгоспу, також має право на земельний пай за умови, що таке підприємство (кооператив, акціонерне товариство) є правонаступником колгоспу. Про це має бути зазначено в статуті новоствореного підприємства (кооперативу, акціонерного товариства).
Земельне питання набуло останнім часом особливої актуальності. Це питання не обділено увагою з боку судових органів. Так, на врегулювання земельного питання з метою забезпечення правильного й однакового застосування законодавства при розгляді судами земельних та пов’язаних із земельними відносинами майнових спорів Пленумом Верховного суду України було винесено Постанову «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» 7 від 16.04.2004. Пунктом 24 зазначеної Постанови встановлено наступне:
«Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю.
Член колективного сільськогосподарського підприємства (далі — КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами Цивільного кодексу України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).
Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі землі у колективну власність, не може позбавити її права на земельну частку.
Позови громадян, пов’язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, про незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо».
Для безоплатного отримання земельної ділянки у власність читачка повинна звернутися з письмовою заявою до сільської, селищної ради або до відповідної державної районної адміністрації (стаття 118 Земельного кодексу України). У разі відмови зазначених органів у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.