Государство погрязло в переделе финансовых потоков,
но не способно обеспечить гражданам даже базовые стандарты жизни.
Формат – интриг, коррупции и саморазрушения.
Украина по‑прежнему остается страной
нереализованных возможностей.
В Ірані Майдан! Вся країна охоплена повстанями проти диктатора! А почалось з того, що підняли ціни на яйця…
В Україні людей вбивають! НА фронті десятками тисяч, на мирній території — десятками знищують найкращих: воїнів, ветеранів, волонетрів, активістів!
Ми мовчимо…
В Иране протест начался, из-за повышения цены на яйца, которая и так ниже в 9 раз чем в Украине и при зарплатах населения в Иране — в 3 раза выше.
Поводом для волнений стало повышения цены за яйца до 600 реалов за штуку;
(курс иранской валюты 1000 реалов = $0.02772)
Одно яйцо в Иране стоит 46 копеек или 4.6 грн. за десяток.
Орган, регулирующий цены в Иране, снизил цену до 450 реалов = 35 копеек за яйцо или 3.5 грн. за десяток и постановил нарастить импорт. Но было уже поздно.
Яйца в Украине стоят в 7 раз дороже к нынешней цены в Иране и в 9 раз дороже — сниженной….
Средняя зарплата в Иране (2017 год) — 420 долларов.
Саакашвили озвучил пять реформ для Украины (декабрь 2017).
Что надо сделать.
Чому в лютому 1918 року урядові УНР довелося для визволення України від комуно-московської окупації запросити військову допомогу Німеччини та Австро-Угорщини?
Тому, що українців ніяк не можна було підняти на оборону краю. Політики-реалісти типу Грушевського й Винниченка наперед знали, що так буде, і тому всіма силами ухилялися від відкритого збройного конфлікту з агресивною московською комуною.
Натомість романтик Петлюра вірив у свій народ, у перемогу і творив військо УНР, чисельність якого довів на кінець 1917 року до не менше як 80 тисяч багнетів і шабель. Проте це військо не побажало воювати проти «братів»-мокселів з ворожої армії Муравйова, щонайбільше 10-тисячної, і розбіглося по селах землю ділити. В результаті від армії, створеної Симоном Петлюрою, станом на 8 лютого 1918 року залишилось близько 3 тисяч вірних ідеї козаків, які вийшли із захопленого Муравйовим Києва й зосередилися в Гнатівці і Шпитьках за рікою Ірпінь. Це було все, на що спромоглася тоді українська нація. Тож довелося на допомогу закликати німців.
Допомога німців не була безкоштовною. І українцям, яким треба було тепер платити за неї, це, звичайно ж, не сподобалося.
Авторитет керівництва УНР почав підупадати. І тут Господь послав Скоропадського. А разом з ним і можливість красиво вийти з гри, відпочити, розглянутися на всі боки і зробити, в разі чого, «цапом-відбувайлом» цього ж таки Скоропадського. Тож під час гетьманського перевороту 29 квітня 1918 року керівництво УНР практично не опиралося своєму усуненню від влади.
При цьому воно чітко знало, що нічого путнього у Скоропадського не вийде, бо цей народ, виключаючи купку патріотів, не готовий заради ідеї розбудови власної держави ні на які не те що жертви, а навіть і просто незручності. Не розуміючи цього, Скоропадський вліз в цю історію з «гетьманством» і вже від 29 квітня перетворився на політичного трупа. Він був поганим політиком, якщо цього не розумів. А втім це не диво. Начальник його особистого штабу в часи його гетьманства Борис Стеллецький описував Скоропадського «як жіночну, зніжену й взагалі добру людину, що мала середні розумові якості, а позаяк він нічого не читав, то з труднощами розбирався у деяких питаннях, що вимагали розумової підготовки». Не таким до політики, тим більше української, братися.
В політиці головне не взяти владу будь-коли і будь-якою ціною, а знати, коли її варто брати, а коли краще відмовитися, віддати владу політичним конкурентам (нехай розгрібають) й зачекати кращого часу. А потім, коли політичні конкуренти остаточно збанкрутують і дискредитують себе, прийти до свого народу в ролі визволителів. Це класика жанру.