ОБКРАДЕНА УКРАЇНА
666 — а ви знаєте що числом Звіра нас таврували на початку позиченої Незалежності?
Обікрали український народ цілком усвідомлено, цинічно та нахабно. Всі нинішні статки олігархів є незаконними. Всі нинішні політики, які в той чи інший спосіб були при владі та ЗАМОВЧУВАЛИ розкрадання країни, а тим паче приймали у ньому участь — є злочинцями. Всі зовнішні борги України — це борги тих, хто розкрадав країну, а не простих людей-трударів. Близько 300 мільярдів доларів, виведених в офшори за період «позиченої незалежності», позиченої заради перерозподілу ресурсів колишньої «імперії Зла», є найкращим свідченням злочину вчиненого проти українського народу.
Про це написано в чудовій книжці — «ОБКРАДЕНА УКРАЇНА». ОЛЬГА ЯРЕМКІВ.
На самому початку свого дослідження автор цитує Закон України «Про власність»:
«Національне багатство України: земля, її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси, що перебувають у межах території України, природні ресурси її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, основні засоби виробництва у промисловості, будівництві, сільському господарстві, транспорті, зв’язку, житловий фонд, будівлі та споруди, фінансові ресурси, наукові досягнення, створена завдяки зусиллям народу України частка в загальносоюзному багатстві, зокрема в загальносоюзних алмазному та валютному фондах і золотому запасі, національні, культурні та історичні цінності, в тому числі й ті, що перебувають за її межами, є власністю народу України».
Не знаю як ви, а я про цей чудовий закон, прийнятий ще Верховною Радою УРСР 07.02.1991 року, зовсім забув. Та й наведена з нього цитата сьогодні звучить як насмішка. А діяв цей Закон аж до прийняття Цивільного кодексу у 2007 році!
І що ж це за власність, скільки її було і що з нею трапилось?
Автор наводить цікаві дані:
Одним із найважливіших документів (з огляду на визначення обсягу набутої громадянами власності) була Державна програма приватизації майна державних підприємств, розроблена Кабінетом Міністрів України і затверджена Верховною Радою 7 липня 1992 року.
Згідно з Програмою,
Відновна вартість державного майна, що підлягає приватизації, на час емісії приватизаційних майнових сертифікатів (1 вересня 1992 року) становить 2171 млрд. карбованців.
Загальна сума емісії приватизаційних майнових сертифікатів (70 відсотків вартості майна, що підлягає приватизації) становить 1520 млрд. карбованців.
Номінальна вартість майна, яке безоплатно передається громадянину України, вказується у приватизаційному майновому сертифікаті і становить 30 тис. карбованців».
Що означає це число? А те, що кожен громадянин начебто отримав державного майна на 30 000 карбованців.
Очевидно, що ніякого оцінювання майна, тим паче посеред року, Кабінет Міністрів не провадив.
Для розрахунків були використані статистичні дані вартості державного майна станом на 1 січня 1992 року.
Тобто станом на 01.01.1992 року 70% державного майна (те, що підлягало приватизації за приватизаційними майновими сертифікатами) становило 1520 млрд. карбованців.
І тут почалися дивні речі: як Кабінет Міністрів визначив долю майна кожного громадянина?
У першому класі наша рідна вчителька вчила нас перевіряти отриманий результат математичних задачок. Беремо загальну вартість майна (1520 млрд.) ділимо на отриманий розрахунками Кабінету Міністрів здобуток (30 000 ) і отримуємо чисельність населення, яку він враховував, розділяючи державне майно: 50 666 666, 666.
А в засобах масової інформації стверджувалося, що на момент розвалу Союзу нас було 52 мільйони! Чисельність населення у приватизаційній програмі було виміряно незвичайним способом — десятковими дробами, а не цілим числом.
Як розповів пані Олі один нумеролог, коли після якої цифри стоїть «нуль», то цю цифру на «нуль» можна й помножити, себто не враховувати. Цифра «5» означає людину. Людину помножили на «нуль» і залишилося 666!
Не закони правлять світом, а символи і знаки — вчергове нагадаю Конфуція…
Вартіть майна було штучно занижено у сотні (!) разів:
«Відповідно до Постанови Верховної Ради від 06.06.1992 року «Про введення в дію Закону України «Про приватизаційні папери» Кабінет Міністрів України разом із Міністерством фінансів України й Ощадним банком України повинні були до 1 червня 1992 року забезпечити місцеві відділення Ощадного банку України бланками приватизаційних паперів.
Тобто, відповідно до нормативних документів, ухвалених Верховною Радою України, і які мають вищу юридичну силу, кожен громадянин повинен був з 1 червня стати власником приватизаційного майнового сертифіката номінальною вартістю (що дорівнювала вартості державного майна, право на яке засвідчувалось сертифікатом) 30 000 карбованців.
За курсом карбованця до долара США станом на час оцінки майна вартість сертифіката (державного майна на кожного громадянина) становила аж 54 000 доларів США !
Кабінет Міністрів України, грубо знехтувавши визначеними йому термінами із запізненням на шість місяців (спробуйте запізнитись із податковою декларацією хоча б на кілька днів), лише 25 листопада 1992 року видав Постанову №655 «Про випуск в обіг приватизаційних майнових сертифікатів».
За 6 місяців затримки згаданої Постанови національна грошова одиниця знецінилася у 652 рази! Отже, український уряд провів унікальну антинародну акцію знецінення власності громадян…»
На завершення ще хочу нагадати слова таварісча Сталіна, які перед передачею процитував Володимир Подгорнов: «Каждая наша праблєма імєєт фамілію, імя, отчєство».
Мабуть СБУ варто поцікавитися ПІБами сатаністів, котрі обікрали народ України. Як гадаєте?