Проект изменений в Конституцию Украины от 1 июля 2015 (Порошенко)

Официальный текст

Проект

Вноситься Президентом України

 

 

З а к о н   У к р а ї н и

Про внесення змін до Конституції України

(щодо децентралізації влади)

 

Верховна Рада України   п о с т а н о в л я є:

  1. Внести до Конституції України (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 30, ст. 141) такі зміни:

1) статті 118, 119, 132, 133, 140 – 144 викласти в такій редакції:

«Стаття 118. Виконавчу владу в районах і областях, у Києві та Севастополі здійснюють префекти.

Особливості здійснення виконавчої влади у Києві та Севастополі визначаються окремими законами.

Префекта призначає на посаду та звільняє з посади за поданням Кабінету Міністрів України Президент України.

Префект є державним службовцем.

Префект під час здійснення своїх повноважень відповідальний перед Президентом України, підзвітний та підконтрольний Кабінетові Міністрів України.

 

Стаття 119. Префект на відповідній території:

1) здійснює нагляд за додержанням Конституції і законів України органами місцевого самоврядування;

2) координує діяльність територіальних органів центральних органів виконавчої влади та здійснює нагляд за додержанням ними Конституції і законів України;

3) забезпечує виконання державних програм;

4) спрямовує і організовує діяльність територіальних органів центральних органів виконавчої влади та забезпечує їх взаємодію з органами місцевого самоврядування в умовах воєнного або надзвичайного стану, надзвичайної екологічної ситуації;

5) здійснює інші повноваження, визначені Конституцією та законами України.

Префект на підставі і в порядку, що визначені законом, видає акти, які є обов’язковими на відповідній території.

Акти префектів, видані на здійснення повноважень, визначених пунктами 1, 4 частини першої цієї статті, можуть бути скасовані Президентом України, а видані на здійснення повноважень, визначених пунктами 2, 3 частини першої цієї статті, – Кабінетом Міністрів України. Акти префектів, видані на здійснення повноважень, визначених пунктом 5 частини першої                  цієї статті, скасовуються Президентом України, а у визначених законом випадках – Кабінетом Міністрів України»;

 

«Стаття 132. Адміністративно-територіальний устрій України грунтується на засадах єдності та цілісності державної території, децентралізації влади, повсюдності та спроможності місцевого самоврядування, сталого розвитку адміністративно-територіальних одиниць з урахуванням історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій.

 

Стаття 133. Систему адміністративно-територіального устрою України складають адміністративно-територіальні одиниці: громади, райони, регіони.

Територія України поділена на громади. Громада є первинною  одиницею у системі адміністративно-територіального устрою України.

Декілька громад становлять район.

Автономна Республіка Крим та області є регіонами України.

Особливості Києва, Севастополя у системі адміністративно-територіального устрою України визначаються окремими законами.

Порядок утворення, ліквідації, встановлення та зміни меж, найменування і перейменування громад, районів, областей, а також порядок утворення, найменування і перейменування та віднесення поселень (сіл, селищ, міст) до відповідної категорії визначаються законом.

Зміна меж, найменування і перейменування громад та поселень здійснюється з урахуванням думки їх мешканців у порядку, визначеному законом»;

 

«Стаття 140. Територіальна громада здійснює місцеве самоврядування як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування шляхом самостійного регулювання суспільних справ місцевого значення та управління ними в межах Конституції і законів України.

Територіальну громаду становлять мешканці поселення чи поселень відповідної громади.

Територіальна громада здійснює місцеве самоврядування безпосередньо шляхом місцевих референдумів та в інших формах, визначених законом.

Органами місцевого самоврядування громади є рада громади як представницький орган та виконавчі органи місцевого самоврядування громади.

Виконавчі органи місцевого самоврядування громади є підконтрольними і підзвітними раді громади.

Голова громади головує на засіданнях ради громади, очолює виконавчий орган місцевого самоврядування громади.

Районна, обласна рада, їх виконавчі комітети є органами місцевого самоврядування, що відповідно представляють і реалізують спільні інтереси територіальних громад району, області.

Статус голів громад, депутатів рад громад, районних, обласних рад, порядок утворення, реорганізації та ліквідації виконавчих органів місцевого самоврядування громади, виконавчих комітетів районних, обласних рад, обсяг їх повноважень визначаються законом.

Рада громади сприяє діяльності створених відповідно до закону та статуту територіальної громади органів самоорганізації населення і з цією метою може наділяти їх фінансами та майном.

 

Стаття 141. Право голосу на виборах голови громади, депутатів ради громади, районної, обласної ради мають мешканці відповідної громади (громад) – громадяни України, які досягли на день проведення виборів вісімнадцяти років і не визнані судом недієздатними.

Голова громади, депутати ради громади, районної, обласної ради обираються на вільних виборах на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Головою громади, депутатом ради громади, районної, обласної ради може бути обраний громадянин України, який досяг на день проведення виборів вісімнадцяти років, не визнаний судом недієздатним. Не може бути обраним головою громади, депутатом ради громади, районної, обласної ради громадянин, який відбуває покарання за вчинення злочину чи має судимість за вчинення умисного злочину.

Порядок обрання депутатів районних і обласних рад забезпечує представництво територіальних громад у межах відповідного району, області і визначається законом.

Строк повноважень голови громади, депутатів ради громади, районної, обласної ради, обраних на чергових виборах, становить чотири роки.

Підстави і порядок дострокового припинення повноважень голови громади, депутата чи складу ради громади, районної, обласної ради визначаються Конституцією і законами України.

Чергові вибори депутатів усіх рад громад, районних, обласних рад, голів громад відбуваються в останню неділю жовтня четвертого року повноважень органів місцевого самоврядування, обраних на попередніх чергових місцевих виборах.

Позачергові вибори голови громади, депутатів ради громади, районної, обласної ради проводяться не пізніше 180 днів з дня дострокового припинення повноважень голови громади, складу ради громади, районної, обласної ради, а у разі дострокового припинення повноважень в порядку, передбаченому статтею 144 цієї Конституції, – не пізніше 120 днів з дня такого припинення.

Районна рада, обласна рада обирає зі свого складу відповідно голову районної ради, голову обласної ради.

Районна рада, обласна рада призначає і звільняє голову виконавчого комітету ради і за його поданням формує склад цього органу.

Голова громади, депутати ради громади, районної, обласної ради не можуть мати іншого представницького мандата. Інші вимоги щодо несумісності мандата голови громади, депутата ради громади, районної, обласної ради визначаються законом.

 

Стаття 142. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є:

1) земля, рухоме і нерухоме майно, природні ресурси, інші об’єкти, що є у комунальній власності територіальної громади;

2) місцеві податки і збори, частина загальнодержавних податків та інші доходи місцевих бюджетів.

Об’єкти спільної власності територіальних громад перебувають в управлінні районної чи обласної ради та утримуються за рахунок коштів відповідно районного чи обласного бюджету.

Держава забезпечує сумірність фінансових ресурсів та обсягу повноважень органів місцевого самоврядування, визначених Конституцією та законами України.

Зміна компетенції органу місцевого самоврядування здійснюється з одночасними відповідними змінами у розподілі фінансових ресурсів.

Держава компенсує витрати органів місцевого самоврядування, спричинені рішеннями органів державної влади.

Територіальні громади можуть об’єднувати на договірних засадах об’єкти комунальної власності, а також кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій і установ, створювати для цього відповідні органи і служби.

 

Стаття 143. Територіальна громада безпосередньо або через органи місцевого самоврядування громади відповідно до закону:

1) управляє майном, що є в комунальній власності;

2) затверджує бюджет відповідної громади і контролює його виконання;

3) затверджує програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролює їх виконання;

4) встановлює місцеві податки і збори;

5) забезпечує реалізацію результатів місцевих референдумів;

6) утворює, реорганізовує та ліквідовує комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснює контроль за їх діяльністю;

7) вирішує інші питання місцевого значення, віднесені законом до її компетенції.

Обласна, районна рада:

1) затверджує обласний, районний бюджет для виконання спільних проектів, у тому числі за рахунок коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів, та контролює його виконання;

2) вирішує інші питання, віднесені законом до її компетенції.

Обласна рада затверджує регіональну програму соціально-економічного та культурного розвитку області і контролює її виконання.

Розмежування повноважень між органами місцевого самоврядування громад, районів, областей визначається законом на основі принципу субсидіарності.

Виконавчим органам місцевого самоврядування громади, виконавчим комітетам районної, обласної ради відповідно до закону можуть бути делеговані окремі повноваження органів виконавчої влади. Держава фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України, передає органам місцевого самоврядування відповідні об’єкти державної власності. Такі повноваження можуть бути відкликані з підстав і в порядку, що визначені законом.

Виконавчі органи місцевого самоврядування громади, виконавчий комітет районної, обласної ради з питань здійснення ними делегованих повноважень органів виконавчої влади є підконтрольними органам виконавчої влади, що делегували такі повноваження.

 

Стаття 144. Територіальні громади, голови громад, органи місцевого самоврядування відповідно до закону ухвалюють акти місцевого самоврядування, які є обов’язковими до виконання на відповідній території.

Дію актів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняє префект з одночасним зверненням до суду.

У разі ухвалення головою громади, радою громади, районною, обласною радою акта, що не відповідає Конституції України, створює загрозу порушення державного суверенітету, територіальної цілісності чи загрозу  національній безпеці, Президент України зупиняє дію відповідного акта з одночасним зверненням до Конституційного Суду України, тимчасово зупиняє повноваження голови громади, складу ради громади, районної, обласної ради та призначає тимчасового державного уповноваженого. Тимчасовий державний уповноважений спрямовує та організовує діяльність відповідних виконавчих органів місцевого самоврядування громади, виконавчого комітету районної, обласної ради.

Конституційний Суд України розглядає таке звернення Президента України невідкладно.

У разі визнання Конституційним Судом України акта голови громади, ради громади, районної, обласної ради таким, що відповідає Конституції України, Президент України скасовує акт, виданий відповідно до частини третьої цієї статті.

У разі визнання Конституційним Судом України акта голови громади, ради громади, районної, обласної ради таким, що не відповідає Конституції України, Верховна Рада України за поданням Президента України достроково припиняє повноваження голови громади, ради громади, районної, обласної ради та призначає позачергові вибори у визначеному законом порядку»;

2) пункти 29 і 30 частини першої статті 85 викласти в такій редакції:

«29) утворення і ліквідація громад, районів, областей, встановлення і зміна їхніх меж; найменування і перейменування поселень, громад, районів, областей;

30) призначення позачергових виборів голів громад, депутатів рад громад, районних, обласних рад»;

 

3) пункт 16 частини першої статті 92 викласти в такій редакції:

«16) статус Києва як столиці України»;

 

4) частину першу статті 106 доповнити пунктом 81 такого змісту:

«81) тимчасово зупиняє повноваження голови громади, складу ради громади, районної, обласної ради та призначає тимчасового державного уповноваженого у випадках, визначених цією Конституцією»;

 

5) пункт 5 статті 121 виключити;

 

6) назву розділу ІХ викласти в такій редакції:

«Розділ ІХ. Адміністративно-територіальний устрій України»;

7) частину першу статті 150 доповнити пунктом 11 такого змісту:

«11) вирішення питання за зверненням Президента України про  відповідність Конституції України акта голови громади, ради громади, районної, обласної ради»;

 

8) розділ ХV «Перехідні положення» доповнити пунктом 17 такого змісту:

«17. Після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади)»:

1) наступні чергові місцеві вибори – вибори голів громад, депутатів рад громад, районних, обласних рад проводяться в останню неділю жовтня                       2017 року.

Повноваження сільських, селищних, міських голів та депутатів місцевих рад, обраних на чергових виборах у жовтні 2015 року та місцевих виборах у період з жовтня 2015 року до жовтня 2017 року, припиняються з дня набуття повноважень відповідно головами громад, радами громад, районними та обласними радами, обраними на наступних чергових місцевих виборах у жовтні 2017 року;

2) Президент України за поданням Кабінету Міністрів України призначає на посади та звільняє з посад голів місцевих державних адміністрацій до призначення відповідних префектів;

3) тимчасово, до призначення префекта, повноваження, визначене пунктом 1 статті 119 та частиною другою статті 144 Конституції України, здійснює голова відповідної місцевої державної адміністрації;

4) Президент України до обрання на наступних чергових місцевих виборах у жовтні 2017 року голів громад, депутатів рад громад, районних, обласних рад здійснює повноваження, передбачені статтею 144 Конституції України, щодо актів, ухвалених відповідно сільськими, селищними, міськими головами, сільськими, селищними, міськими, районними і обласними радами. Призначені при цьому тимчасові державні уповноважені спрямовують та організовують діяльність виконавчих органів відповідної сільської, селищної, міської ради, виконавчого апарату відповідної районної, обласної ради.

Конституційний Суд України невідкладно розглядає відповідне звернення Президента України щодо актів сільських, селищних, міських голів, сільських, селищних, міських, районних і обласних рад.

У разі визнання Конституційним Судом України акта сільського, селищного, міського голови, сільської, селищної, міської, районної, обласної ради таким, що не відповідає Конституції України, Верховна Рада України за поданням Президента України достроково припиняє повноваження  відповідно сільського, селищного, міського голови, сільської, селищної, міської, районної, обласної ради та призначає позачергові вибори».

 

ІІ. Прикінцеві та перехідні положення

  1. Цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування.
  2. З набранням чинності цим Законом одне або декілька поселень (сіл, селищ, міст) з прилеглими територіями набувають статусу громади на підставі і в порядку, визначених законом.
  3. З дня набрання чинності цим Законом:

1) сільські, селищні, міські ради до набуття повноважень радами громад, обраними в утворених Верховною Радою України громадах, продовжують здійснювати такі повноваження: управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції;

2) сільські, селищні, міські голови до набуття повноважень  головами громад, обраними в утворених Верховою Радою України громадах, продовжують здійснювати повноваження, віднесені законом до відання сільських, селищних, міських голів;

3) районні, обласні ради до набуття повноважень районними, обласними радами, обраними на наступних чергових місцевих виборах у жовтні                            2017 року, продовжують здійснювати такі повноваження: затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

  1. Районні, обласні ради, обрані на наступних чергових місцевих виборах у жовтні 2017 року, створюють виконавчі комітети на підставі закону про місцеве самоврядування, що визначає повноваження виконавчих комітетів районних, обласних рад.
  2. Місцеві державні адміністрації до створення районними, обласними радами виконавчих комітетів на підставі закону про місцеве самоврядування, що визначає повноваження виконавчих комітетів районних, обласних рад, але не пізніше 1 березня 2018 року на відповідній території продовжують забезпечувати:

1) виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади;

2) законність і правопорядок; додержання прав і свобод громадян;

3) виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин – також програм їх національно-культурного розвитку;

4) підготовку та виконання відповідних обласних і районних бюджетів;

5) звіт про виконання відповідних бюджетів та програм;

6) взаємодію з органами місцевого самоврядування;

7) реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.

Київська, Севастопольська міські державні адміністрації, районні у містах Києві, Севастополі державні адміністрації продовжують здійснювати зазначені у цьому пункті повноваження до створення виконавчих органів місцевого самоврядування відповідних громад, але не пізніше 1 березня                      2018 року.

  1. Президент України за поданням Кабінету Міністрів України вперше здійснює призначення префектів після створення відповідними районними, обласними радами виконавчих комітетів, але не пізніше 1 березня 2018 року.

 

  1. Акти голів місцевих державних адміністрацій діють до набрання чинності відповідними актами місцевого самоврядування, актами префектів, інших органів виконавчої влади, ухваленими відповідно до Конституції та законів України.
  2. Особливості здійснення місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей визначаються окремим законом.

  Голова

Верховної Ради України

 

 

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проекту Закону України

«Про внесення змін до Конституції України

(щодо децентралізації влади)»

 

  1. Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту

Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Належне застосування положень Основного Закону є невід’ємною ознакою демократичного розвитку правової держави, ефективного функціонування органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

До Конституції України неодноразово ініціювалися зміни. Так, у Верховній Раді України, починаючи з 28 червня 1996 року, було зареєстровано більше десятка законопроектів про внесення змін до Конституції України.

Як наслідок, до Конституції України було внесено зміни законами України від 8 грудня 2004 року № 2222-IV, від 1 лютого 2011 року № 2952-VI, від 19 вересня 2013 року № 586-VII, а Революція гідності стала каталізатором прийняття Верховною Радою України Закону України «Про відновлення дії окремих положень Конституції України» від 21 лютого    2014 року № 742-VII.

Водночас українське суспільство вимагає якісних, глибинних та системних змін до Основного Закону України, які мають сприяти досягненню визначеної у чинній Конституції України мети, пов’язаної, зокрема, з прагненням розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну та правову державу.

Ратифікувавши Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі – Угода), Україна отримала інструмент та дороговказ для своїх перетворень. Виконання вимог цієї Угоди дає можливість Україні в подальшому стати повноцінним членом в Європейському Союзі. Такими вимогами є відповідність Копенгагенським критеріям – параметрам, яким мають відповідати держави – члени Європейського Союзу.

Саме тому Стратегією сталого розвитку «Україна – 2020», яка схвалена Указом Президента України від 12 січня 2015 року №5, передбачено реалізацію конституційної реформи, у тому числі в частині децентралізації.

Як зазначено у Стратегії, метою політики у сфері децентралізації є відхід від централізованої моделі управління в державі, забезпечення спроможності місцевого самоврядування та побудова ефективної системи територіальної організації влади в Україні, реалізація у повній мірі положень Європейської хартії місцевого самоврядування, принципів субсидіарності, повсюдності і фінансової самодостатності місцевого самоврядування.

З метою напрацювання узгоджених пропозицій щодо змін до Конституції України із залученням до цієї роботи представників різних політичних сил, громадськості, вітчизняного та міжнародного експертного середовища, сприяння досягненню громадського та політичного консенсусу, Указом Президента України від 3 березня 2015 року № 119 «Про Конституційну Комісію» було створеноКонституційну Комісію.Конституційна Комісія є спеціальним допоміжним органом при Президентові України, яка працює у складі трьох робочих груп, що розробляють зміни до Конституції України за пріоритетними напрямами реформування – децентралізації, удосконалення конституційних засад правосуддя та конституційного регулювання прав, свобод і обов’язків людини та громадянина.Так, робочою групою з питань конституційних засад організації та здійснення державної влади, місцевого самоврядування, адміністративно-територіального устрою України та децентралізації влади підготовлено пропозиції щодо внесення змін до Конституції, які були позитивно оцінені в попередньому висновку експертів Венеціанської Комісії щодо запропонованих конституційних змін стосовно територіальної структури та місцевої адміністрації від 24 червня 2015 р. № 803/2015, з відповідними рекомендаціями щодо їх удосконалення. Проект було доопрацьовано з урахуванням вказаного попереднього висновку експертів Венеціанської Комісії.Своїм рішенням від 26 червня 2015 року Конституційна Комісія схвалила підготовлений робочою групою законопроект про внесення змін до Конституції України і направила його на розгляд Президентові України, який після техніко-юридичного опрацювання схваленого проекту, а також  опрацювання прикінцевих та перехідних положень, вносить цей законопроект до Верховної Ради України.

 

  1. Мета і завдання законопроекту

Метою запропонованих змін є відхід від централізованої моделі управління в державі, забезпечення спроможності місцевого самоврядування та побудова ефективної системи територіальної організації влади в Україні, реалізація у повній мірі положень Європейської хартії місцевого самоврядування, принципів субсидіарності, повсюдності і фінансової самодостатності місцевого самоврядування.

При цьому, запропоновані зміни відповідають встановленій у статті 2 Конституції України унітарній формі державного устрою.

 

  1. Загальна характеристика та основні положення законопроекту

Законопроектом про внесення змін до Конституції України запропоновані зміни щодо децентралізації державної влади в Україні та посилення конституційно-правового статусу місцевого самоврядування.

Змінюються окремі положення Конституції України щодо адміністративно-територіального устрою. Зокрема, закріплено, що територія України поділена на громади. Громада є первинною одиницею у системі адміністративно-територіального устрою України.

Передбачається, що адміністративно-територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, децентралізації влади, повсюдності та спроможності місцевого самоврядування, сталого розвитку адміністративно-територіальних одиниць з урахуванням історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій.

Законопроектом передбачено, що розмежування повноважень у системі органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів різних рівнів здійснюється за принципом субсидіарності, що відповідає Європейській хартії місцевого самоврядування. Так, відповідно до статті 4 Хартії органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене зі сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу. Публічні повноваження, як правило, здійснюються переважно тими органами публічної влади, які мають найтісніший контакт з громадянином. Наділяючи тими чи іншими повноваженнями інший орган, необхідно враховувати обсяг і характер завдання, а також вимоги досягнення ефективності та економії.

Ураховуючи зазначене, змінами вилучаються з конституційного регулювання місцеві державні адміністрації та відповідно скасовується інститут голів місцевих державних адміністрацій. Натомість основні повноваження зосереджуються на базовому рівні у громаді.

Передбачається утворення виконавчих органів місцевого самоврядування громади, які є підконтрольними і підзвітними раді громади. При цьому голова громади головує на засіданнях ради громади, очолює виконавчий орган місцевого самоврядування громади. У свою чергу, районна рада, обласна рада обирає зі свого складу відповідно голову районної ради, голову обласної ради, який очолює виконавчий комітет ради.

Закріплюється матеріальна і фінансова основа місцевого самоврядування. Зокрема визначається, що такою основою є земля, рухоме і нерухоме майно, природні ресурси, інші об’єкти, що є у комунальній власності територіальної громади; місцеві податки і збори, частина загальнодержавних податків та інші доходи місцевих бюджетів.

При цьому пропонується визначити, що держава забезпечує сумірність фінансових ресурсів та обсягу повноважень органів місцевого самоврядування, визначених Конституцією та законами України.

Разом з тим децентралізація не означає послаблення центральної влади в таких питаннях, як оборона, зовнішня політика, національна безпека, верховенство права, дотримання прав і свобод людини.

Саме тому для нагляду за додержанням Конституції і законів України органами місцевого самоврядування пропонується запровадити інститут префектів. Проектом передбачено, що префекта призначає на посаду та звільняє з посади за поданням Кабінету Міністрів України Президент України.

Префект зупиняє дію актів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України з одночасним зверненням до суду.

Крім того, законопроектом передбачено, що у разі ухвалення головою громади, радою громади, районною, обласною радою акта, що не відповідає Конституції України, створює загрозу порушення державного суверенітету, територіальної цілісності чи загрозу національній безпеці, Президент України зупиняє дію відповідного акта з одночасним зверненням до Конституційного Суду України, тимчасово зупиняє повноваження голови громади, складу ради громади, районної, обласної ради та призначає тимчасового державного уповноваженого.

У разі визнання Конституційним Судом України акта голови громади, ради громади, районної, обласної ради таким, що не відповідає Конституції України, Верховна Рада України за поданням Президента України достроково припиняє повноваження голови громади, ради громади, районної, обласної ради та призначає позачергові вибори у визначеному законом порядку.

Законопроектом враховано Комплекс заходів з виконання Мінських домовленостей від 12 лютого 2015 року. Відповідно до цього у розділі  ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» законопроекту передбачено, що особливості здійснення місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей визначаються окремим законом.

Таким чином, пропоновані законопроектом зміни повністю відповідають європейським та міжнародним стандартам, враховують відповідні висновки і зауваження Венеціанської Комісії та дадуть змогу забезпечити спроможність місцевого самоврядування і побудову ефективної системи територіальної організації влади в Україні.

 

  1. Стан нормативно-правової бази

Основу нормативно-правової бази у зазначеній сфері становить Конституція України.

Законопроект у відповідній редакції раніше до Верховної Ради України не подавався.

 

  1. Фінансово-економічне обґрунтування

Прийняття законопроекту не потребує додаткових витрат з Державного бюджету України.

Прийняття законопроекту не потребує проведення всеукраїнського референдуму та, відповідно, виділення коштів з Державного бюджету України для його проведення.

 

  1. Обґрунтування очікуваних соціально-економічних, правових та інших наслідків прийняття законопроекту

Прийняття законопроекту в поданій редакції забезпечить системність, повноту, чіткість і несуперечливість конституційного регулювання суспільних відносин у сфері місцевого самоврядування та адміністративно-територіального устрою України, сприятиме утвердженню якісно нових засад функціонування системи органів місцевого самоврядування на основі принципів субсидіарності, повсюдності і фінансової самодостатності.

 

 

  1. Інші відомості, необхідні для розгляду законопроекту

Прийняття законопроекту не потребує викликаного системною єдністю норм Конституції України одночасного внесення змін до розділів Конституції України, зазначених у статті 156 Конституції України.

Законопроект відповідає вимогам частини другої статті 156, вимогам статей 157 та 158 Конституції України.

У законопроекті, зокрема, відсутні положення (або подібні до них), які в раніше наданих висновках та прийнятих рішеннях Конституційного Суду України визнавалися такими, що скасовують чи обмежують права та свободи людини і громадянина або спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України.

Запропоновані зміни не передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина, а розширюють їх конституційне закріплення, посилюють гарантії захисту цих прав і свобод.

Зміни мають на меті дальший розвиток української державності, зміцнення незалежності та територіальної цілісності України. Отже, прийняття законопроекту є як політично, так і соціально та економічно доцільним.

Прийняття і затвердження законопроекту в поданій редакції забезпечить системність, повноту, чіткість і несуперечливість конституційного регулювання суспільних відносин. Для поетапного застосування змін у регулюванні на конституційному рівні суспільних відносин передбачаються перехідні положення. Вказане матиме сприятливі правові наслідки для суб’єктів відповідних правовідносин.

Положення законопроекту викладені повно, чітко, є несуперечливими та дадуть змогу системно регулювати відповідні суспільні відносини на конституційному рівні. Законопроект не потребуватиме прийняття до нього пропозицій і поправок, у тому числі редакційно уточнювального характеру.

Прийняття запропонованих у законопроекті змін до Конституції України не призведе до порушення міжнародних зобов’язань України.

Заступник Глави

Адміністрації Президента України                                                         О.Філатов

 

Проект изменений в Конституцию Украины от 1 июля 2015 (Порошенко): 1 комментарий

  1. тому в ст 60 Конституції України (Стаття 60. Ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази.) потрібно дописати
    ВИКОНАННЯ ЗЛОЧИНИХ НАКАЗІВ НЕ ПІДАЄТЬСЯ СУМНІВАМ, АБО ЗА ЦЕ БУДЕ ТРИБУНАЛ (РОЗСТРІЛ НА МІСЦІ)

    В СТ 58 (Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи) — НЕОБХІДНО ПЕРЕРОБИТИ АДЖЕ В ЗАКОНІ ПРО ВІЙСЬКОВИЙ ОБОВЯЗОК БУВ ГРАНИЧНИЙ ВІК 40 РОКІВ ТЕПЕР ЗГІДНО УКАЗУ ПРЕЗИДЕНТА (ЩО Є НАБАГАТО НИЖЧЕ) 65 РОКІВ ПОТРІБНО НАПИСАТИ ТАК У РАЗІ ПРИМХЛИВОЇ ДУМКИ ПРЕЗИДЕНТА (ЧИ ІНШОГО ГОЛОПУЗЕНКА ЯКИЙ БУДЕ КЕРУВАТИ КРАЇНОЮ) ЗАКОНИ УКРАЇНИ ТА НОРМАТИВНІ ПРАВОВІ АКТИ ПЕРЕПИСУЮТЬСЯ І КОЛИШНІ АНУЛЮЮТЬСЯ

    В ст 141 Конституції України0( Чергові вибори сільських, селищних, міських, районних, обласних рад, сільських, селищних, міських голів відбуваються в останню неділю жовтня п’ятого року повноважень відповідної ради чи відповідного голови, обраних на чергових виборах. Статтю 141 доповнено новою частиною згідно із Законами № 2952-VI від 01.02.2011, № 742-VII від 21.02.2014} {Офіційне тлумачення положення частини третьої статті 141 див. в Рішенні Конституційного Суду № 2-рп/2013 від 29.05.2013}) ПОТРІБНО ПЕРЕПИСАТИ АДЖЕ В УКРАЇНІ НЕ ВИКОНУЄТЬСЯ СТ 141 КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ ТА СТ 1 ЗАКОНУ УКРАЇНИ ПРО ПОРЯДОК ОБЧИСЛЕННЯ СКЛИКАНЬ В М КИЄВІ 8 (ВОСЬМОГО) СКЛИКАННЯ А ПО ВСІЙ УКРАЇНІ 7 (СЬОМОГО) — ПОТРІБНО ЗАПИСАТИ ТАК ВИБОРИ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ ЗДІЙСНЮЮТЬСЯ ВІДПОВІДНО ДО УКАЗУ ПРЕЗИДЕНТА АБО РІШЕННЯ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ СКЛИКАННЯ ОРГАНУ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ВИЗНАЧАЄ ПРИЗНАЧЕНИЙ (ОБРАНИЙ) ГОЛОВА ВІДПОВІДНОЇ РАДИ
    Стаття 157. Конституція України не може бути змінена, якщо зміни передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина або якщо вони спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України.
    Конституція України не може бути змінена в умовах воєнного або надзвичайного стану. Конституція України Верховна Рада України; Конституція, Закон від 28.06.1996 № 254к/96-ВР
    ПЕРЕПИСАТЬ МОБІЛІЗАЦІЯ ТА ЗМІНИ ДО КОНСТИТУЦІЇ ВІДБУВАЮТЬСЯ ПО ВКАЗІВЦІ ПРЕЗИДЕНТА (ЧИ ІНШОГО ПРИЗНАЧЕНЦЯ США, РОСІЇ, ЄВРОПИ ТОЩО) БЕЗ ОБГОВОРЕННЯ

    Брехуни та жополизивлади адже вже з 01 лютого 2016 року військові комісаріати в Україні відправляють повістки громадянам, хоча іще не розпочата ніяка мобілізація. І ВЗАГАЛІ ЯКА МОЖЕ БУТИ МОБІЛІЗАЦІЯ КОЛИ ДО КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ ВНОСЯТЬСЯ ЗМІНИ.
    Верховна Рада України та Порошенко граються з вогнем як їм потрібно то ніякого надзвичайного воєнного та особливого періоду немає і вони ПЕРЕПИСУЮТЬ КОНСТИТУЦІЮ УКРАЇНИ. А як АТО то вже і надзвичайний та особливий період зявляється. КОМУ ЖОПУЛИЖЕТЕ США ТА ЄВРОПІ якими правлять олігархи.
    ЯКА МОЖЕ БУТИ МОБІЛІЗАЦІЯ КОЛИ ДО КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ ВНОСЯТЬСЯ ЗМІНИ. І Згідно з рішенням Ради національної безпеки і оборони від 20 грудня 2014 року, шоста хвиля мобілізації повинна була стати останньою.

    Мобілізація незаконна, адже в Україні не оголошений ні воєний стан, ні
    особливий період ні надвичайний стан. Це підтверджується Змінами до Конституції,
    а саме 22 січня Конституційний Суд України офіційно оприлюднив наданий 20 січня
    Висновок у справі за зверненням Верховної Ради України щодо відповідності
    законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)
    вимогам статей 157 і 158 Конституції України.

    Верховна Рада України згідно з Постановою „Про включення до порядку денного
    третьої сесії Верховної Ради України восьмого скликання законопроекту про
    внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) і про його направлення
    до Конституційного Суду України“ від 22 грудня 2015 року № 895–VIII звернулася
    до Конституційного Суду України з клопотанням дати висновок щодо відповідності
    законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)
    (реєстр. № 3524) (далі – Законопроект) вимогам статей 157 і 158 Конституції
    України.

    А ВІДПОВІДНО І Згідно зі статтею 159 Конституції України законопроект про
    внесення змін до Конституції України розглядається Верховною Радою України за
    наявності висновку Конституційного Суду України щодо відповідності
    законопроекту вимогам статей 157 і 158 Конституції України.

    Відповідно до зазначених статей, Конституція України не може бути змінена, якщо
    зміни передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина
    або якщо вони спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення
    територіальної цілісності України; Конституція України не може бути змінена в
    умовах воєнного або надзвичайного стану; законопроект про внесення змін до
    Конституції України, який розглядався Верховною Радою України, і закон не був
    прийнятий, може бути поданий до Верховної Ради України не раніше ніж через рік
    з дня прийняття рішення щодо цього законопроекту; Верховна Рада України протягом строку своїх повноважень не може двічі змінювати одні й ті самі положення Конституції України.

    20 січня 2015 р. набрав чинності Указ Президента України «Про часткову мобілізацію» від 14.01.2015 р. № 15/2015, затверджений Законом України від 15.01.2015 р. № 113-VIII (далі – Указ про мобілізацію). Відповідно до Указу про мобілізацію на території усіх областей України, оголошено проведення часткової мобілізації, яку буде проведено у три черги протягом 210 дiб. Початок першої хвилі часткової мобілізації мав місце 20 січня 2015 р. і повинен тривати 90 днів. Дві наступні хвилі розпочнуться орієнтовно з квітня і з червня відповідно та триватимуть по 60 днів.
    П.31 ст пункту 31 частини першої статті 85 Конституції України Верховна Рада
    31) затвердження протягом двох днів з моменту звернення Президента України указів про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію, про оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації;
    ТОДІ ЧОГО ЗМІНИ ДО КОНСТИТУЦІЇ ВЕРХОВНА РАДА ЗАТВЕРДЖУЄ.
    ГАНЬБА ТАЦІЙ ВЛАДІ ЯКА НЕ ЗНАЄ ЗАКОНИ УКРАЇНИ, КОНСТИТУЦІЮ УКРАЇНИ ТА яка знищує українців геноцидом – економічним та військовим.
    Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію Верховна Рада України; Закон від 21.10.1993 № 3543-XII Документ 3543-12, чинний, поточна редакція — Редакція від 24.07.2015, підстава 570-19
    мобілізаційна підготовка — комплекс організаційних,
    політичних, економічних, фінансових, соціальних, правових та інших
    заходів, які здійснюються в мирний час з метою підготовки
    національної економіки, органів державної влади, інших державних
    органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України,
    інших утворених відповідно до законів України військових
    формувань, а також правоохоронних органів спеціального
    призначення, Державної служби спеціального зв’язку та захисту
    інформації України та Державної спеціальної служби транспорту
    (далі — Збройні Сили України, інші військові формування), сил
    цивільного захисту, підприємств, установ і організацій до
    своєчасного й організованого проведення мобілізації та задоволення
    потреб оборони держави і захисту її території від можливої
    агресії, забезпечення життєдіяльності населення в особливий
    період; { Абзац другий статті 1 із змінами, внесеними згідно із
    Законами N 2926-VI ( 2926-17 ) від 13.01.2011, N 1194-VII
    ( 1194-18 ) від 09.04.2014 }

    особливий період — період функціонування національної
    економіки, органів державної влади, інших державних органів,
    органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших
    військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ
    і організацій, а також виконання громадянами України свого
    конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та
    територіальної цілісності України, який настає з моменту
    оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення
    його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту
    введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та
    охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період
    після закінчення воєнних дій;
    ДЕ ВОЄНИЙ СТАН ЧОГО ТОДІ ВІДБУВАЄТЬСЯ МОБІЛІЗАЦІЯ.

    Антитерористична операція проводиться лише за наявності реальної загрози життю і безпеці громадян, інтересам суспільства або держави, а також якщо усунення цієї загрози іншими способами неможливо. Рішення щодо проведення антитерористичної операції приймається залежно від ступеня суспільної небезпеки терористичного акту керівником Антитерористичного центру при СБУ за письмовим дозволом голови спецслужби. Про рішення щодо проведення АТО негайно інформується Президент України.

    Взагалі антитерористическая операція – це комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення злочинних діянь, здійснюваних з терористичною метою, звільнення заручників, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків теракту або іншого злочину, здійснюваного з терористичною метою.

    АТО не може проводитися по всій країні, тому що це буде вже стан воєнного або надзвичайного стану. Згідно з нормами права, район проведення антитерористичної операції – це точково визначені керівництвом СБУ ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.
    ТОБТО АНТИТЕРОРИСТИЧНОЮ ОПЕРАЦІЄЮ ПОВИНА ЗАЙМАТИСЯ СБУ ТА МІЛІЦІЯ. НАСПРАВДІ КИДАЮТЬ НА ГАРМАТНЕ М’ЯСО НЕПІДГОТОВЛЕНИХ ЦИВІЛЬНИХ ЯКІ МОЖЕ І НЕ ТРИМАЛИ В РУКАХ ЗБРОЮ.

Обсуждение закрыто.