Як скористатися правом на землю
Згідно з Земельним кодексом України, громадяни України можуть набувати права власності на земельні ділянки, у тому числі і сільськогосподарські.
Відповідно до частини першої статті 81 Земельного кодексу України, підставами для набуття громадянами права власності на земельні ділянки є:
а) придбання земельних ділянок за договором купівлі-продажу, дарування, обміну, інші цивільно-правові угоди;
б) безоплатна передача земель державної і комунальної власності;
в) приватизація земельних ділянок, що були раніше надані громадянам у користування;
г) прийняття спадщини;
ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної громадянам земельної частки (паю).
Громадяни (як і юридичні особи) набувають права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування і державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти, що підлягають приватизації.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадянам здійснюється у разі:
а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;
б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, про які мова нижче.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадянам у межах вказаних нижче норм здійснюється лише один раз по кожному виду використання. (Стаття 116 Земельного кодексу України).
Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам відповідно до статті 121 Земельного кодексу України мають наступні розміри:
а) для ведення фермерського господарства — в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;
б) для ведення особистого селянського господарства — не більше 2,0 гектара;
в) для ведення садівництва — не більше 0,12 гектара;
г) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) в селах — не більше 0,25 гектара, в селищах — не більше 0,15 гектара, в містах — не більше 0,10 гектара;
ґ) для індивідуального дачного будівництва — не більше 0,10 гектара;
д) для будівництва індивідуальних гаражів — не більше 0,01 гектара.
Розмір земельних ділянок, що передаються безоплатно громадянину для ведення особистого селянського господарства, може бути збільшено у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю). (Стаття 121 Земельного кодексу України).
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами детально визначено статтею 118 Земельного кодексу України.
Громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської або Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний термін на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
Громадяни — працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель відповідно до сільської, селищної, міської ради або районної, Київської або Севастопольської міської державної адміністрації. Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний строк розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель. Передача земельних ділянок у власність громадянам — працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа — здійснюється після затвердження проекту приватизації земель.
Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської або Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.
У заяві зазначаються бажані розміри та мета використання земельної ділянки. Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству — також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність дає дозвіл на розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, що мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення і ухвалює рішення про передачу земельної ділянки у власність.
У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду громадянин може звернутися для захисту своїх прав до суду.
Наприкінці хотів би зазначити, що додатковою правовою підставою набуття громадянами права власності на земельні ділянки є набувальна давність, тобто набуття права власності на земельну ділянку за давністю користування. Громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність. Розмір такої земельної ділянки встановлюється в межах зазначених вище норм. Передача земельної ділянки у власність громадян на підставі набувальної давності здійснюється в такому ж порядку, як це зазначено вище. (Стаття 119 Земельного кодексу України).
Одержала в спадок 7 га землі. Тепер я хочу її продати. По якій ціні можна продавати цю землю? Чи повинен визначати ціну земельний відділ?
Якщо мова йде про землю сільськогосподарського призначення, то на даний момент продаж таких земельних ділянок заборонено законом (Земельним кодексом України).
Пунктом 15 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України встановлено, що «громадяни та юридичні особи, які мають у власності земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства та іншого товарного сільськогосподарського виробництва, а також громадяни України — власники земельних часток (паїв), не вправі до 1 січня 2007 року продавати або іншим способом відчужувати належні їм земельні ділянки та земельні частки (паї), крім передачі їх у спадщину та при вилученні земель для суспільних потреб. Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв)… в частині відчуження зазначених ділянок та земельних часток (паїв), а так само в частині передачі прав на відчуження вказаних ділянок і земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їхнього укладання (посвідчення)».
Отже, до 1 січня 2007 року діє мораторій на продаж сільськогосподарських земель. До закінчення цього мораторію залишилося не так багато часу, однак, як часто у нас буває, в останній момент Верховна Рада України може внести відповідні зміни до Земельного кодексу України та продовжити заборону на продаж сільськогосподарських земель ще на декілька років.
Незважаючи на встановлену законом заборону на продаж сільськогосподарських земельних ділянок, торгівля сільськогосподарськими угіддями йде повним ходом, причому на цілком законних підставах. Для продажу сільськогосподарської земельної ділянки необхідно лише змінити її цільове призначення. Так, наприклад, землі, які призначаються для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння, випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва тощо, всіма правдами і неправдами переводять у землі для будівництва виробничо-офісних та складських приміщень (найбільш популярний вид зміни цільового призначення. — Авт.).
Зміна цільового призначення земельної ділянки відбувається за ініціативою власників земельних ділянок на підставі рішення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, у віданні яких знаходяться відповідні угіддя. (Стаття 20 Земельного кодексу України). Отже, для зміни цільового призначення сільськогосподарської земельної ділянки у багатьох випадках досить клопотання власника цієї ділянки, і відповідна сільська або селищна рада своїм рішенням «проводить у життя» такі зміни. Одночасно тією ж сільською або селищною радою затверджується вся необхідна землевпорядна документація. Зміна цільового призначення сільськогосподарської земельної ділянки є законною підставою для продажу земельної ділянки. Саме це ми вже досить тривалий час спостерігаємо навколо усіх великих міст України.
Що стосується питання про ціну земельної ділянки. Як і на будь-який товар (земля, на жаль, вже давно є товаром не тільки де-факто, але й де-юре), ціну на землю визначає ринок. Отже, читачка може продати земельну ділянку, власником якої вона є, за таку ціну, яку їй зможе заплатити покупець. Обмежень немає. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, здійснювана відповідним управлінням або відділом земельних ресурсів, має значення тільки при оформленні технічної документації на земельну ділянку і не впливає на ринкову ціну земельної ділянки.
Мій батько працював і був членом КСП. Він помер у 2005 році. В списки до розпаювання земельних ділянок його чомусь не вписали. Мені голова по розпаюванню КСП відмовив у наданні сертифіката на землю, посилаючись на Указ Президента від 8 серпня 1995 року, що нібито право на землю мають живі, а не мертві. Хто винен у цій справі? Чи можу я звернутися за правонаступництвом і до кого?
Якщо батько читача, відповідно до Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 720/95, був членом колективного сільськогосподарського підприємства або пенсіонером і мав право на земельну частку (пай), то його прізвище мало бути внесено до відповідного списку при паюванні земель. Після чого йому мали б видати сертифікат на право на земельну ділянку (пай) з наступним виділенням земельної ділянки в натурі та видачею відповідного державного акту на право власності на землю.
Читач, якщо він належним чином прийняв спадщину, вважається спадкоємцем свого батька.
Відповідно до статті 1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини (тобто на момент його смерті) і не припинилися внаслідок смерті. Не входять до складу спадщини права та обов’язки, що нерозривно пов’язані з особою спадкодавця, зокрема:
1) особисті немайнові права;
2) право на участь у товариствах та право членства в об’єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;
3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;
4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;
5) права та обов’язки особи як кредитора або боржника по зобов’язанням, що припиняються смертю кредитора або боржника.
Право на одержання сертифіката на право на земельну частку (пай) не можна рахувати правом, нерозривно пов’язаним з особою спадкодавця. Тому це право також входить до складу спадщини. Отже, читач має право вимагати видачі йому як спадкоємцю сертифіката на право на земельну частку (пай).
Очевидно, що добиватися свого права читачу доведеться в суді, позиваючись, в залежності від обставин справи, або до колективного сільськогосподарського підприємства (чи його правонаступників), або до відповідної сільської, селищної ради або до районної державної адміністрації, або до всіх перелічених відповідачів разом узятих. (Про підсудність справи, підготування позовної заяви тощо можна довідатися з публікації «Державний акт на право володіння земельною ділянкою» в «Товариші» 72 за вересень 2006 року, стор. 5).
Що стосується одвічного питання: хто винен?
Вищезгаданий Указ Президента України 720/95 набрав чинності від 1995 року, а батько читача помер у 2005 році. З того часу минуло десять років.
І переважна більшість людей, при всіх недоліках процесу паювання землі, не тільки отримали сертифікати на право на земельну частку (пай), але вже отримали самі земельні ділянки в натурі та стали власниками своєї землі.
Тому виникає зустрічне запитання: хто заважав читачу та його батькові раніше попіклуватися про надання сертифіката, завчасно перевірити наявність свого прізвища у відповідному списку на паювання землі?
Невже треба було десять років чекати для того, щоб потім почати шукати винних? Все треба робити вчасно.
Д.КРУПНИК