Совместная собственность на земельный участок


Пример проблемы:

Проживаю у власній квартирі триквартирного будинку. Сім’я моїх сусідів є власником двох інших квартир. У 2005 р. міська рада передала мені та сусідам у спільну сумісну власність земельну ділянку, де розташований наш будинок.
Згодом сусіди стали чинити мені перешкоди у користуванні нашим спільним двором і заїздом: то насиплять купу щебеню біля брами, то поставлять там свій великогабаритний автомобіль. Ні пройти, ні проїхати. Я скаржилася, але отримувала відписки у вигляді побажань, що треба жити мирно.
Чи має право міська рада за таких обставин поділити між мною та сусідами частину згаданої земельної ділянки, зокрема установити межі, а заїзд залишити у спільній власності?

Что делать, как разделить:

Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю (стаття 368 Цивільного кодексу, далі — ЦК).

Земельна ділянка співвласників житлового будинку перебуває у спільній сумісній власності. Володіння, користування та розпорядження такою ділянкою здійснюється за договором або законом.

Співвласники згаданої ділянки мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки. Це може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено договором (стаття 89 Земельного кодексу, далі — ЗК).

Майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними.
Але після цього право спільної сумісної власності на таке майно припиняється.
Договір про поділ нерухомого майна, у т. ч. земельної ділянки, укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
В разі такого поділу вважається, що частки співвласників рівні, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, що мають істотне значення (стаття 372 ЦК).

Органи місцевого самоврядування передають земельні ділянки у власність або в користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (стаття 122 ЗК).
Права і свободи людини та громадянина захищаються судом (стаття 55 Конституції).
Власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених законом (стаття 153 ЗК).
Примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку і лише з підстав, установлених законом (стаття 143 ЗК).
Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян. Органи місцевого самоврядування вирішують спори про межі земельних ділянок, що перебувають у власності, користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства (стаття 158 ЗК).

Органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов’язані з реалізацією певних суб’єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб’єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення (пункт 8 постанови пленуму Верховного суду України від 16.04.2004 р. №7, пункт 5 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 16.04.2009 р. №7-рп).

Отже, за відсутності домовленості між співвласниками спір щодо поділу спільної земельної ділянки чи її частини не може бути вирішений у міській раді, бо при цьому доведеться примусово припиняти права когось із співвласників на таку ділянку, а це належить до виключної компетенції суду.
О.Зварич